22.03.2016

Всесвітній день поезії

         «Поезія душі моєї…»

     На відзначення Всесвітнього дня поезії, в затишній читальній залі  Калуської центральної районної бібліотеки відбулася поетична година «Поезія душі моєї …» з презентацією однойменної викладки літератури найцікавіших поетичних видань з фондів бібліотеки.

            Провідний бібліотекар відділу обслуговування  Любов Боян провела екскурс у світ інтимної лірики, яка наповнює наші серця натхненням, добром, надією, вірою та любов’ю, а світ навколо робить кращим. Змінюються часи і влада, змінюється життя і людський світогляд,  але незмінними залишаються найвищі істини, незмінною залишається людська потреба любити. Нерозгаданою є таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і нездоланне почуття любові. Ця тема насправді є вічною, що ніколи не покине літератури і мистецтва. Звісно, поети – люди творчі, чуйні та відкриті, не можуть оминути такої високої та такої земної теми. Українська інтимна лірика – найбагатша, співуча, широка і правдива. Автори, здебільшого, передають чудовою мовою свої емоції, які «матеріалізуються» і ллються до інших людей, заряджають їх тим духовним станом, що пережив поет. Тому спілкування з поезією збагачує духовний світ людини й неодмінно додає йому шляхетності. Інтимна лірика І.Франка, Л.Українки, П.Тичини, В.Сосюри, В.Симоненка, Л.Костенко – всі ці поезії сповнені почуттям реальним іноді світлим, іноді болючим, коли взаємним, а коли й нерозділеним.

На поетичну годину зібралися любителі і шанувальники красного слова, що цінують і розуміють силу поезії. А також ті, хто робить перші кроки в літературі – поети молодої генерації Калущини: Ірина Червінська, Олена Бараненко, Наталія Мельник, Наталія Паньків, Світлана Яворська та інші.

          Доля цих людей - різного віку, професій, уподобань – пов’язана з поезією. Їх щирі і відверті вірші бентежать душу та змушують замислюватися. Зовсім молоді особистості, які роблять перші кроки в поезії, вразили присутніх своєю безпосередністю, невимушеністю, особливим баченням світу.  Ми були раді, що до нас завітали незвичайні, талановиті, наділені Божою іскрою митці.

Ірина Червінська натхненно передавала свої почуття поетичним складом, Наталія Мельник згадала давно написаний вірш, свої філософські думки висловлювала Наталія Паньків, Світлана Яворська декламувала перші свої вірші і пригадала про почуття юнацьких літ – перше кохання.

            Усі присутні з захопленням розповідали про почуття Івана Франка до Ольги Рошкевич – іх чисте і світле кохання, яке Франко проніс чере усе життя.

«Як почуєш вночі край свойого вікна

Що щось плаче і хлипає важко,

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,

Не дивися в той бік, моя пташко!»

      Читали поезію Олександра Олеся таку мелодійну і ніжну. Класикою української любовної лірики вважається інтимна поезія Ліни Костенко – своєрідна, красива своєю закінченістю, мистецьким виконанням.
   Хотілося б розповісти про всіх, хто порадував нас чудовими віршами та розповідями,  але це вже матеріал для декількох розповідей.

За філіжанкою кави присутні  з втіхою слухали поезії. Віра в людину, в непереможність добра, у велич світла любові в творах поетів додає нам сили. На шодень. Повсякчас. У неперевершених поезіях дзвенить безконечна казка буття. Так добре і затишно всім, хто переступить поріг  творчості, а переступивши раз, залишається назавжди.

Поезія – то є людська душа,

То втілена в словах таємна мрія,

То усмішка дитини на устах,

Що словом душу матері зігріла.

Поезія – покликання душі,

Народжене природою самою,

То витвір Божий, то свята рушіль,

Що сповнена краси та щирої любові.

Нехай вона, зігрітая добром,

Омита кришталевою сльозою,

Думками сповнена приходить в кожен дім,

Живе в віках перлиною святою.

                                           Т.Штирляєва