Щорічно на державному рівні українська спільнота відзначає День вшанування учасників бойових дій на території інших держав і ми віддаємо дань мужності, самовідданості, вірності військовому обов’язку воїнів-інтернаціоналістів, учасників бойових дій, усіх, хто боронив мир та спокій у «гарячих точках» світу. Афганська війна – трагічна сторінка історії нашого народу. Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя багатьох українців і залишила по собі невиліковні рани. З тієї війни у рідні домівки не повернулося понад 3 тис. українських військовослужбовців .  82 осіб - родом із Прикарпаття, 10 -  із Калуського району загинули.

            Презентоване видання — своєрідне продовження книги-фотоальбому «Та війна з ними назавжди»: (Калуські «афганці» у світлинах та фактах) 2018 року видання, яка, у свою чергу,  теж була продовженням книг «Шрам на серці» (2008 р.) та «Обпалені війною долі» (2016 р.). І якщо в перших двох книгах більше розповідається про трагічні події 10-літньої війни, опубліковано спогади про тих, кого ця війна забрала, то книги-фотоальбоми присвячені тим воїнам-«афганцям» Калущини, яким пощастило повернутися додому живими.

            Володимир Сорохтей - голова Калуського територіального об’єднання ветеранів Афганістану зазначив, що до складу міськрайонної організації входить 286 учасників бойових дій. Це, зокрема, 15 офіцерів, три прапорщики, 95 сержантів та старшин, 163 єфрейтори та солдати, три службовці Радянської Армії. Подякував усім спонсорам та меценатам, за чийого сприяння дана книга побачила світ, а також людям, які допомагають у вирішені болючих проблем вчорашнім «афганцям» із Калущини: голові Калуської районної ради Віктору Гільтайчуку та голові районної державної адміністрації  Жанні Табанець, головам  ОТГ – Верхнянської - Миколі Філіповичу, Войнилівської - Мар’яні Масляк та Новицької - Михайлу Срібняку. Як співавтор книги В.Сорохтей розповів, як виник задум видати книгу. Відзначив, що один із розділів присвячений дружинам «афганців»: «За один рік служби в Афганістані нам зараховували три роки стажу. Я завжди кажу, що нашим дружинам теж треба зараховувати рік за три, бо ми своє відвоювали, а вони продовжують «воювати» з нами і зараз. Бо ми — ті, хто повернувся з війни, — маємо непростий характер. А наші дружини нас терплять».

Ведучий заходу Радіон Прокопчук розповів, що книга складається з семи основних розділів:

- Калуське територіальне об’єднання ветеранів Афганістану продовжує писати свою історію,

- Вони проживають поруч із нами,

- Ці хлопці вміють не лише постояти за себе, а й змістовно провести своє дозвілля,

- Вони пройшли Афганістан,

- Хранительки роду та сімейного затишку,

- На шляху реформ,

- «Чехи» та «афганці» вирішили об’єднатися.

Краєзнавець, автор багатьох книг, член Національної спілки журналістів України Богдан Тимків зауважив, що воїни-“афганці” — це люди, які варті уваги, заслуговують, аби їх поважали. І такі книги потрібні, особливо молодому поколінню.

Володимира Сорохтея та Богдана Тимківа Українська спілка ветеранів Афганістану нагородила медалями “Честь, мужність, пам’ять”.

У подарунок авторам книги та всім численним присутнім промунала  пісня «Співатиму про них» у виконанні Олександра Турлая.

Голова районної ради Віктор Гільтайчук, звертаючись до “афганців”, подякував їм за те, що мужньо виконали свій обов’язок і як воїна, і як чоловіка. Поклонився матерям тих, хто загинув у тій страшній війні. А ще відзначив, що міськрайонна організація ветеранів Афганістану — найбільш активна, потужна та рушійна на території міста та району.

Заступник міського голови Любов Максимович подякувала авторам книги, відзначила, що організація “афганців” справді багато робить для розбудови нашого міста і держави в цілому.

Від імені голів ОТГ району виступив Михайло Срібняк. Афганська війна вже стала історією. Але не знаючи минулого, не роблячи потрібних висновків, не можна збудувати і майбутнє, наголосив п. Михайло. Він пригадав, як червневого дня 1984 року в його рідному селі Грабівка ховали 18-річного Ярослава Шкутяка, котрого привезли з Афганістану в цинковій труні. Його мама і досі сподівається, що син живий і колись повернеться з афганських гір додому.

Спогадами про сина Ярему поділилися Стефа Ткачук. Він загинув всього за 2 дні до закінчення війни. Тобто 13 лютого — якраз 31 рік тому.

«Сьогодні ми зібралися у цьому залі, щоб вшанувати тих, хто поліг у афганських ущелинах і пошанувати тих наших земляків, яким пощастило повернутися до рідного дому», - зазначив Богдан Никорович, який з життєвого досвіду розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування, він знає, як боляче оплакувати втрати друзів. Для нього Афган  є незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і вірність військовому обов’язку і саме після повернення з цього пекла він зробив свій важливий життєвий вибір – став священиком і нині править у селі Довпотів Калуського району.

         Щиро дякувала ветеранам за виконаний обов’язок та за теперішню співпрацю з територіальним об’єднанням ветеранів Афганістану завідувачка Калуської філії Івано –франківського обласного державного центру туризму і краєзнавства Ольга П’єх.

На завершення всі присутні пдякували Богдану Тимківу та Володимиру Сорохтею - авторам нового видання «Та війна з ними назавжди», за невтомну працю. Побажали, щоб тих, хто зможе і захоче розділити з тягар цієї праці, було щоразу більше, щоб джерело проектів, ідей та ініціатив завжди було невичерпним.

Завершилася презентація оптимістичним окордом -  у виконанні дитячого хорового колективу Голинської ДШМ «Заспіваймо пісню про Україну».